Вогнегасні речовини і апарати пожежогасіння

У практиці гасіння пожеж найбільше поширення одержали наступні принципи припинення горіння:

• ізоляція вогнища горіння від повітря чи зниження шляхом розведення повітря негорючі загамі концентрації кисню до значення, при якому не може відбуватися горіння;
• охолодження вогнища горіння нижче визначених температур;
• інтенсивне гальмування (інгібування) швидкості хімічної реакції в полум'ї;
• механічний зрив полум'я в результаті впливу на нього сильною струменя газу та води;
• створення умов огнепрегражденія, тобто таких умов, при яких полум'я поширюється через вузькі канали.

Вода

Вогнегасних здатність води обумовлюється охолоджуючим дією, розведення пальної середовища утворюються при випаровуванні парами і механічним впливом на палаючу речовина, тобто зривом полум'я. Охлаждающее дію води визначається значними величинами її теплоємність та теплоти парообразованія. Разбавляет дію, що призводить до зниження вмісту кисню в навколишньому повітрі, обумовлюється тим, що обсяг пари в 1700 разів перевищує обсяг випарується води.

Поряд з цим вода має властивості, які обмежують область її застосування. Так, при гасінні вододй нафтопродукти та інші горючі рідини спливають і продовжують горіти на поверхні, тому вода може виявитися малоефективною при їх гасінні. Вогнегасний ефект при гасінні водою в таких випадках може бути підвищений шляхом подачі її в розпиленого стані.

Вода, яка містить різні солі і подана компактной струменем, має значною електропровідність, і тому її не можна застосовувати для гасіння пожеж об'єктів, обладнання яких знаходиться під напругою.

Гасіння пожеж водою производят установками водяного пожежогасіння, пожежними автомашинами і водяними стовбурами (ручними і лафетнимі). Для подачі води в ці установки використовують влаштовується на промислових підприємствах і в населених пунктах водопроводи.

Воду при пожежі використовують на зовнішнє та внутрішнє пожежогасіння. Витрата води на зовнішнє пожежегасіння приймають у відповідності з будівельними нормами і правилами. Витрата води на пожежогасіння залежить від категорії пожежної небезпеки підприємства, ступеня вогнестійкості будівельних конструкцій будівлі, об'єму виробничого приміщення.

Одним з основних умов, яким повинні задовольняти зовнішні водопроводи, є забезпечення постійного тиску в водопровідній мережі, що підтримується постійно діючими насосами, водонапірної вежею чи пневматичної установкою. Це тиск часто визначають з умови роботи внутрішніх пожежних кранів.

Для того, щоб забезпечити гасіння пожежі в початковій стадії його виникнення, у більшості виробничих і громадських будівель на внутрішній водопровідній мережі влаштовують внутрішні пожежні крани.

За способом створення тиску води пожежні водопроводи підрозділяють на водопроводи високого та низького тиску. Пожежні водопроводи високого тиску влаштовують таким чином, щоб тиск у водопроводі постійно було достатнім для безпосередньої подачі води від гідрантів або стаціонарних лафетних стволів до місця пожежі. З водопроводів низького тиску пересувні пожежні автонасоси або мотопомпи забирають воду через пожежні гідранти і подають її під необхідним тиском до місця пожежі.

Система пожежних водопроводів знаходить застосування в різних комбінаціях: вибір тієї чи іншої системи залежить від характеру виробництва, займаної ним території і т.п.

До установками водяного пожежогасіння відносять спрінклерние і дренчерние установки. Вони являють собою розгалужену, заповнену водою систему труб, обладнану спеціальними голівками. У разі пожежі система реагує (по-різному, в залежності від типу) і зрошують конструкції помещенеія та обладнання в озне дії голівок.

Піна

Піни застосовують для гасіння твердих та рідких речовин, які не вступають у взаємодію з водою. Вогнегасні властивості піни визначають її кратністю - відношенням об'єму піни до об'єму її рідкої фази, стійкістю, дисперсного та в'язкістю. На ці властивості піни крім її фізико-хімічних властивостей впливають природа пального речовини, умови протікання пожежі і подачі піни.

В залежності від способу та умов отримання Вогнегасні піни поділяють на хімічні та повітряно-механічні. Хімічна піна утворюється при взаємодії розчинів кислот і лугів у присутності піноутворюючий речовини і являє собою концентрованих емульсію двоокису вуглецю у водному розчині мінеральних солей, що містить піноутворюючий речовина.

Застосування хімічної піни у зв'язку з високою вартістю і складністю організації пожежогасіння скорочується.

Пеногенерірующая апаратура включає повітряно-пінні стволи для отримання нізкократной піни, генератори піни та пінні оросітелі для отримання среднекратной піни.

Гази

При гасінні пожеж інертними газоподібними розріджувачі використовують двоокис вуглецю, азот, димові або отработавшие гази, пар, а також аргон та інші гази. Вогнегасні дію названих складів полягає в розбавлених повітря та зниження в ньому вмісту кисню до концентрації, при якій припиняється горіння. Вогнегасний ефект при розведення зазначеними газами обумовлюється втратами теплоти на нагрівання розріджувачі і зниженням теплового ефекту реакції. Особливе місце серед вогнегасних складів займає двоокис вуглецю (вуглекислий газ), яку застосовують для гасіння складів ЛВЖ, акумуляторних станцій, сушильних печей, стендів для випробування електродвигунів і т.д.

Слід пам'ятати, однак, що двоокис вуглецю не можна застосовувати для гасіння речовин, до складу молекул яких входить кисень, лужних та лужноземельних метталов, а також тліюча матеріалів. Для гасіння цих речовин використовують азот або аргон, причому останній застосовують у тих випадках, коли є небезпека освіти нітрид металів, мають вибухові властивості і чутливістю до удару.

Останнім часом розроблено новий спосіб подачі газів у зрідженому стані в захищається об'єм, що має істотні переваги перед способом, заснованим на подачі стиснених газів.

При новому способі подачі практично відпадає необхідність у ограніченеіі розмірів допускаються до захисту об'єктів, оскільки рідина займає приблизно в 500 разів менший об'єм, ніж рівну за масою кількість газу, і не потребує великих зусиль для її подання. Крім того, при випаровуванні скрапленого газу досягається значних охолоджуючий ефект і відпадає обмеження, пов'язане з можливим руйнуванням ослаблених проемов, оскільки при поданні зріджених газів створюється м'який режим заповнення без небезпечного підвищення тиску.

Інгібітори

Всі описані вище Вогнегасні склади надають пасивну дію на полум'я. Більш перспективні Вогнегасні засоби, які ефективно гальмують хімічні реакції в полум'ї, тобто чинять на них інгібують вплив. Найбільше застосування в пожежогасіння знайшли Вогнегасні склади - інгібітори на основі граничних вуглеводнів, в яких один або кілька атомів водню заміщені атомами галоідов (фтору, хлору, брому).

Галоідоуглеводороди погано розтвори у воді, але добре змішуються з багатьма органічними речовинами. Вогнегасні властивості галоідірованних вуглеводнів зростають зі збільшенням моряной маси міститься в них галоіда.

Галоідоуглеводородние склади мають зручними для пожежогасіння фізичними властивостями. Так, високі значення щільності рідини та парів обумовлюють можливість створення вогнегасний струменя і проникнення крапель в полум'я, а також утримання вогнегасних парів біля вогнища горіння. Низькі температури замерзання дозволяють використовувати ці склади при мінусових температурах.

В останні роки в якості засобів гасіння пожеж застосовують порошкові склади на основі неорганічних солей лужних металів. Вони відрізняються високою вогнегасний ефективністю та універсальністю, тобто здатністю гасити будь-які матеріали, в тому числі нетушімие всіма іншими засобами.

Порошкові склади є, зокрема, єдиним засобом гасіння пожеж лужних металів, алюмінійорганіческіх та інших металлоорганіческіх сполук (їх виготовляє промисловість на основі карбонатів і бікарбонату натрію і калію, фосфорно-амонійних солей, порошок на основі гріфіта для гасіння металів і т.д.) .

У порошків є ряд переваг перед галоідоуглеводородамі: вони і продукти їх розкладу не небезпечні для здоров'я людини, як правило, не надають корроізіонного дії на метали; захищають людей, які виробляють гасіння пожежі, від теплової радіації.

Апарати пожежогасіння

Апарати пожежогасіння підрозділяють на пересувні (пожежні автомобілі), стаціонарні установки та вогнегасники (ручні до 10 л. І пересувні і стаціонарні обсягом вище 25 л.).

Пожежні автомобілі ділять на автоцистерни, доставляють на пожежу воду і розчин піноутворювача і обладнані стовбурами для подачі води або повітряно-механічної піни різної кратності, і спеціалние, призначені для інших вогнегасних засобів або для певних об'єктів.

Стаціонарні установки призначені для гасіння пожеж в початковій стадії їх виникнення без участі людей. Їх монтують в будівлях і спорудах, а також для захисту зовнішніх технологічних установок. По застосовуваних вогнегасних засобів їх підрозділяють на водяні, пінні, газові, порошкові і парові. Стаціонарні установки можуть бути автоматичними і ручними з дистанційним пуском. Як правило, автоматичні установки обладнуються тако ж пристроями для ручного пуску. Установки бувають водяними, піноутворюючий та встановлення газового гасіння. Останні ефективніше і менш складні і громіздкі, ніж багато інших.

Вогнегасники по виду вогнегасних засобів підрозділяються на рідинні, вуглекислотні, хімпінні, повітряно-пінні, хладонові ,порошкові і комбіновані. У рідинних вогнегасника застосовують воду з добавками (для поліпшення саміваемості, зниження температури замерзання і т.д.), у вуглекислотний - зріджений двоокис вуглецю, у хімпенних - водяні розчини кислот і лугів, в хладонових - хладонов 114В2, 13В1, в порошкових - порошки ПС, ПСБ-3, ПФ і т.д. Вогнегасниками маркіруються літерами, характеризують вид вогнегасника по розряду, і цифрою, що означає його місткість (обсяг).

Застосування вогнегасників:

• Вуглекислотні - гасіння об'єктів під напругою до 1000В.
• Хімпінні - гасіння твердих матеріалів і ГЖ на площі до 1 кв.м.
• Воздушнопінні - гасіння загоряння ЛВЖ, ГЖ, твердих (і тліюча) матеріалів (крім метталов і установок під напругою).
• Хладонові - гасіння загоряння ЛВЖ, ГЖ, горючих газів.
• Порошкові - гасіння матеріалів, установок під напругою;
• заряджені МГС, ПХ - гасіння металів; ПСБ-3, П-1п - гасіння ЛВЖ, ГЖ, горючих газів.